|
|
Я Ірина, і моє господарство — це кухня. Точніше, один квадратний метр на стільниці, де стоїть моя невід'ємна помічниця — мультиварка.
Сусідки тільки ойкають: «Ой, знову ти з нею возишся. У нас же є газова плита, духовка…» А я тільки всміхаюся. Поки вони миють деко і пильнують, аби борщ не википів, я встигаю і насиченого борщу наварити, і розсипчастого плову приготувати, і чізкейка ніжнішого за хмарку.
Моя хитрість проста: рано-вранці накидала в чашу м'ясо з овочами, натиснула кнопку «Гасіння» — і до обіду можна байдикувати з горнятком кави, розкладати крупи по банкам чи доглядати квіти. Надвечір чоловік, втягуючи повітря, іде на кухню: «Знову твої алхімічні експерименти»
А я подаю на стіл соковиті тюфтельки в соусі. Мультиварка тихенько пікає, піднімається парунок — і в цьому є своє, домашнє диво. Ніхто не не здогадується, що тут немає жодної пригорілої скоринки, а час використовується лише для того, аби прикрасити тарілки.
Справжня господиня — це не та, хто цілі дні біля плити. Це та, хто нагодувала всіх смачно і прибрала за собою лише одну чашу. І я мені це надзвичайно подобається. |
|
發表於